Поезія Володимира Нагорняка

Опубліковано admin у Пн, 12/21/2009 - 17:56.

Cторінка дитячої поезії Володимира Нагорняка
Україна, м.Херсон

З книги “Дитсадівський розмов-ляль-ник”

Кулінарія Тобі, дощику, зварю борщику!
Ди- ди- ди - дощику, йди
на поля, на сади,
дощику, йди.
Дам-дам-дам – тобі, дощику,
зварю борщику
у великім горщику,
Дмо-дмо-дмо – разом і поїмо;
на поля, на сади,
дощику, йди –
Ди-ди-ди!

Секрет зеленого борщу
- У зелений борщ,
Андрію,
Я щавлію
Не жалію.
Що то за борщ,
За зелений,
Андрію,
Без щавлію?

Хрумка
Хрумка-хрумка-хрумкотів:
Що давали, все поїв.
Не давали—також хопнув!
Ви ж дивіться, щоб не лопнув,
Бо, якщо він лопне, діти,
Хто тут буде хрумкотіти?

Хомство
-- Я – Хома,
Він-хом”ячок:
Батько – я,
Він – мій синок…
-- І що це значить?
-- Навчаю
Хом”ячка
Хом”ячить!

Богатир
-- Богатир – я! Знайте скрізь:
Скільки я, ніхто не з”їсть!

Рудоля та рудолятко
Корова – перша буква Ка –
Дає багато молока,
А роги в неї, мов корона.
Рудоля, - наша це корова, -
Що народила нам телятко –
Смішне, веселе Рудолятко.
Корово – перша буква Ка –
Телятко хоче молока.

На вигоні
Залетів на вигін гедзь,
Та такий здоровий,
Я йому сказала: “Геть!”,
Щоб паслись корови,
Щоб давали молока…
Я – Ганнуся, я така!

Свинство
-- Які чудесні поросята…
-- Чому ж дітей навчає мати?
Якщо й надалі буде так, як нині,
Повиростають… свині!

Гавчик
Гавчик наш все «гав!» та «гав!»--
Ну, не терпить Гавчик гав!
А до чого вперта ж гава:
-- Гарна я, дивися, гарна!

Воркіт-вовкодав
-- Нам казав учора Вовка…
-- Що казав?
-- Що бачив вовка.
-- А прийшов сусідський Миша
І казав…
-- Сказав що?
-- Миша!
-- Кіт Воркіт…
-- Ось він, присів…
-- Вовка того вчора з?їв.
-- Вовк…
-- Нещасний вовк не знав,
Що Воркіт наш – вовкодав!

Куди-куди?!
-- Ди-ди-ди! –
Не туди!
-- А куди?
-- Длаг-длаг-длаг!
Що, на дах?
-- Що на ньому, на даху?
-- Кук-ку-рі-ку!
-- Кук-ку-рі-ку!

Хатній джміль
-- Джміль – не міль – Гуде, лякає.
-- Хлопче мій,
Джміль не кусає.
-- А чого він, тільки де – Гуде?!

Пісня
Ет - написав Поет
вірш – сонет
Ета – радіо й газета
славили Поета.
Еант – почув Музикант –
молодий талант.
Естав – всю ніч не спав:
пісню писав.
Еилася – пісня народилася,
рікою полилася.
Етуліти – по всьому—усьому світу
співали пісню цю діти.

Хто співав?
- Хто учора тут співав
І, мабуть, на скрипці грав? –
В цуценяти запитав,
І почув від нього: «Гав!»
Зразу ж кинувся до гав,
І у гав я запитав:
- Хто учора тут співав
І, мабуть, на скрипці грав?--
Й говорить не захотіли:
Наче листя, відлетіли.
Мені що? Хотів я знати
Хто уміє так співати.

Ців-ців чув спів
- Хлопчику-горобчику,
Де ти був?
Хлопчику-горобчику,
Що ти чув?
- Був я в лісі, був я в полі,
Був-був-був.
Заспівала пісню Оля –
Чув-чув-чув.
Ців-ців-ців—
Прилетів!

Віртуоз біля ос
-- Біля дуба, біля ос
Грав на скрипці віртуоз.
-- Біля дуба?
-- Біля ос?
-- Танцював хто?
-- Віртуоз.
-- Не зрозуміли оси
Гру віртуози.

Опубліковано admin у Пн, 12/21/2009 - 17:56.